Як “профспілки” страйком погрожували

Информація про “попереджувальну акцию профспілок на захист інтересів трудящих” 18 листопада.

Досить довгий час на телебаченні, в метро та в інтернеті крутилася реклама всеукраїнської акції Національної Форума профспілок України, яка мала відбутися 18 листопада у всіх регіонах держави. За словами організаторів, невдоволені роботою уряду трудящі мали вийти на вулиці та площі міст з простими та конкретними вимогами до влади, масово і мирно, адже головний організатор акції, голова НФПУ Мирослав Якібчук з екранів телевізорів обіцяв, що «На перший раз на перший раз ми їх тільки попередимо!». Для попереджувальної акції організатори обіцяли вивести на вулиці 100 тисяч
працюючих. В регіонах також повідомляли про велику кількість майбутніх учасників. Так, наприклад, в різних кінцях країни – в промисловому Луганську і непромисловому ужгороді – організатори передбачали участь 3000 чоловік. Мабуть, це була стандартна цифра, яку говорили організатори акції на місцях. В реальності ж вказану цифру не вдалося зібрати навіть в Києві.

Організатори обіцяли 100 тисяч учасників і підтримку багатьох профспілок. А також вступали за права власників.

В інтерв’ю агентству “Правда” напередодні акції Мирослав Якибчук повідомив: “Акції проводить Національний форум профспілок України. Він проводить акцію по всій Україні. В об’єднання входить 17 всеукраїнських об’єднань і обласні, регіональні об’єднання. Акцію проводить Форум, і тиждень тому нами ухвалено рішення про проведення всеукраїнської акції з вимогами до Кабінету міністрів і до Верховної Ради. <...> Потрібно боротися з корупцій, а не боротися з власником. Власникам потрібно дати можливість залишитися. Власник сьогодні більш ефективний управлінець, ніж яка-небудь
держава”.
На місцях представники Форуму, практично невідомі раніше в профспілковому русі, давали перебільшено бадьорі коментарі про майбутню акцію. Показовим є приклад Дніпропетровська, де зараз ситуація – одна з найскладніших в країні. 15 листопада відбулася телефонна розмова нашого кореспондента з Сергієм Півоваром, відповідальним за організацію акції в цей промисловому центрі. Він, зокрема, повідомив наступне: “Збереться майже три тисячі людей. Будуть робочі заводів, міста, члени профспілок, активісти. <...> Страйкові комітети поки не організували, все ще на початковій стадії. Всі
профспілки згодні з нами. Голови профкомів заводів Дніпропетровська дзвонили і сказали, що підтримують”. При цьому на питання про конкретні профспілки заводів була дана така відповідь: “Я точно не знаю, це мої помічники займалися, їх зараз немає”.

В реальності в акції не брали участь жодна з профспілок металургічних та гірничо-видобувних підприємств.

При цьому завідуючий прес-центром профспілок Дніпропетровська Віктор Коврига відзначив: “Це – провокація! Федерація профспілок України, до складу якої входить наша організація, не збирається брати в цьому участі. Як можна під час переговорів влаштовувати акції, хай і попереджувальні? Ці так звані альтернативні профспілки переслідують ті ж інтереси, що і групи, які спробували захопити в Львові та інших областях будівлі обкомів профспілок, щоб «на сходинках» провести свої збори, обравши нове керівництво, зайняти місця в кабінетах нинішніх профспілкових лідерів”.
Теж саме каже і голова Тернопільської обласної ради профспілок Андрій Присяжний: «Вимоги, які висуває профспілка «Трудящі» (що організувала мітинг у Тернополі – кор.), Федерація профспілок вже давно задекларувала і доправила до Президента, Прем’єра та інших структур, від яких залежить вирішення цих питань. На мій погляд – це просто плагіат на цих досягненнях. Ми готові до конкуренції, але чесної і прозорої. Говоритимемо відверто: акція проплачена, і прапори Федерації профспілок України – просто провокація. Адже вони не йдуть пікетувати ні владу, ні роботодавців, а профспілки,
і хочуть захопити нашу організацію, щоб «дорватися» до профспілкового майна».

На акцію пришли молодь та пенсіонери. Ті, у кого є час і… потреба в 50 гривнях.

В Києві акція-попередження мала розпочатися 18 листопада об 11 ранку на Майдані Незалежності. Щоправда, об 11.15 біля монументу Незалежності зібралося лише сотні півтори людей з однакового розміру на однакових древках біло-червоними прапорами Страйкового Фонду України з написом «Работа и справедливость!», біло-синіми – Національного форуму профспілок України та синьо-білими знаменами Федерації профспілок України. Такі ж прапори були і у тих, що зібралися в інших містах України. При цьому важливо відзначити той факт, що Федерація професійних спілок України офіційно
підкреслювала свою неучасть в акції Форуму профспілок України. Невдовзі до Майдану, без жодної символіки, з різних напрямків почали підтягуватися організовані колони по 50-70 людей. Прапори та плакати їм роздавали вже на місці. Загалом, у київському мітингу взяли участь приблизно 2 тисячі учасників.
В Сімферополі біля Будинку профспілок зібралося близько 200 чоловік, в основному зовсім молодого або похилого віку. В Дніпропетровську число учасників було близько 500. В Луганську вдалося зібрати лише близько 100 чоловік, приблизно таким же був кількісний склад учасників акції в Львові, в Тернополі, в Хмельницькому і в Ужгороді. Так, в Хмельницькому із молоді були присутні студенти Хмельницького національного університету, Хмельницького фінансово-економічного коледжу (3 групи не в повному складі), Хмельницького кооперативного торгівельно-економічного коледжу та
за неперевіреними даними ще й 15 міська школа. При цьому необхідно відзначити, що кореспонденти агентства “Правда” свідчать про однаковий віковий склад тих, хто зібрався – молодь і пенсіонери. Також потрібно відзначити, що у всіх містах доводилося чути розмови про суми винагороди за участь в мітингах, а в Дніпропетровську вдалося побачити навіть сам процес видачі обіцяних грошей. Там роздавали по 50 грн., в решті міст суми були у межах 30-50 грн.

Мало хто з учасинків міг пояснити, навіщо він тут. Ще рідше ці пояснення збігалися з офіційними. Особливо відверті просто розказували, що мітинг для них – робота.

Кореспонденти відзначають, що учасники акції дуже пасивно реагували на питання про зміст мітингу. В більшості випадків з’ясовувалося, що учасники мітингу ніде не працювали. І якщо в регіонах подібні акції не часті і там немає прошарку “підробляючих на акціях”, то в Києві серед протестуючих можна було зустріти людей, для яких участь в таких акціях – джерело додаткового доходу.
Наприклад, студент механіко-математичного факультету одного з київських вузів В’ячеслав вже кілька років не пропускає можливості підзаробити на зборі людей для всіляких мітингів – сьогодні важко знайти політичну організацію, на акціях якої йому б не довелося працювати: від наметових містечок «Пори» і до мітингів Партії Регіонів та «Свободи» – професійні мітингувальники потрібні всюди. В’ячеслав не переймається ідеями чи цілями організаторів «попереджувального страйку», для нього це перш за все підробіток: за його словами, кожному рядовому учаснику з приведеної ним групи
студентів отримає по 12 гривень за годину стояння на морозі, трохи більше, залежно від кількості приведених людей, дістанеться йому. На питання, скільки триватиме акція одразу відповідає: «обіцяли з одинадцятої до другої години». Зрозуміло, що і чекати виразних відповідей від учасників мітингу, які були “проплачені”, не доводилося. Приклад такої розмови наводить наш закарпатський кореспондент:

Проти чого ви протестуєте?Та они правильно все говорят. Там все написано.
Но все-таки, вы зачем-то пришли сюда?
Потому что ни работы, ни зарплаты нет. Коммунальные послуги дорогое. Правильно все.
А кому вы выдвигаете свои требования?
Так куда-куда… в парламент.

Немолоді учасники акції висували широкий спектр стандартних претензій до властей, який часто не збігався із заявленими Форумом профспілок. Відмінний приклад – бесіда з Василем Бобідорічем, учасником мітингу в Ужгороді:
Що ви вимагаєте?
Я особисто вимагаю, щоб знизили квартплату – одне, другоє. При такому низькому життєвому рівні. Сильні ціни, які ростуть. Як гриби. З кожним днем піднімаються всьо більше і більше. А прожиточний рівень не піднімає ніхто. Нікому ж народ не потрібний уже. Владу цю вже давним-давно треба міняти. Всіх підряд. Дякую.
Дніпропетровський кореспондент надає таку ілюстрацію:
Один з чоловіків похилого віку був балакучий і навіть дещо збуджений, розказував про те, як в цеху працював. До його компанії підійшов чоловік років 45-ти, і дідусь з розпростертими обіймами кинувся до нього. З розмови стало зрозуміло, хто прийшов – старий знайомий і має якесь відношення до організації акції. Мабуть, з ввічливості запитав, як поживає старий. Реакція була негадана: він обійняв чоловіка, наблизився до вуха і буквально вимовив: «Купили нас. Як? За 30 гривень.». І трохи не заплакав…

Простий сценарій реалізовували не роздумуючи. “Соціальна революція” так і не почалася.

Самі акції проходили за схожим сценарієм. Тільки в Києві мітингуючі, перейшовши під стіни Кабінету міністрів, передали туди свої вимоги. В решті міст акції завершилися без яких-небудь дієвих кроків. Під час мітингу виступаючі або переказували вимоги Форуму до Кабінету міністрів і Верховної Ради, або критикували інші профспілки за бездіяльність і розбазарювання коштів. Варто відзначити, що звукова апаратура і мегафони не дозволяли донести до мітингуючих зміст промов в прийнятній якості, тому ті, що зібралися, реагували або на ключові слова “Правильно, товариші?”, або на заклики
організаторів, що знаходяться не на трибунах, а з людьми. Лейтмотивом виступів була фраза: «Поки що ми їх просто попереджаємо. Уряд загрузнув в корупції. Соціальна революція почалася!».
В розмовах з журналістами організатори акцій всі як один відзначали, що день акції – це робочий день, тому людей не може бути багато, що на акції були представлені основні профспілкові об’єднання, перераховували основні підприємства даного міста, що прислали людей на акцію, проте показати конкретних людей з цих підприємств не могли.
На думку наших кореспондентів, акція у всіх містах виглядала як проплачений захід, що не завершився ніяким позитивним ефектом.

Інформація підготовлена інформаційним агентством “Правда” за підтримки прес-служб партії “Велика Україна” в Києві, Сімферополі, Дніпропетровську, Луганську, Львові, Хмельницькому, Тернополі, Ужгороді.

Related Articles

Залишити відповідь

Back to top button
Close
Close